Changer.com - Instant Exchanger

Partner

Суспільство очима С. Кінга в романі «Протистояння».

Так сталося, що я став палким прихильником творчості "короля жахів" Стівена Кінга. Не пам‘ятаю, що спонукало мене взятися за читання його романів, бо починав я з «Кладовища домашніх тварин» та «Адової кицьки», але його розповіді мені дуже сподобалися. Єдине, що одразу мені не сподобалося в романах Стівена Кінга, так це те, що він – американський письменник і пише, насамперед, для американців. І, інколи, бувало так, що приходилося перечитувати фрагменти тексту по декілька разів через нетипові назви міст або імен персонажів. Бо вони ніяк не хотіли закріплюватися в свідомості, і одразу цілісної картинки не завжди удавалося досягти.

Стівен КінгМожливо, я б і не був аж таким палким прихильником, якби якось не придбав книгу, в якій Кінг описує своє розуміння поняття «жах». Особливо запам‘яталася розповідь про факт з життя Стівена Кінга, коли він, ще дитиною, відчув справжній і непідробний жах. Сталося це на перегляді фільму жахів, коли оператор посеред фільму вийшов і оголосив публіці, що СРСР запустили супутник в космос. Кінг доволі детально змалював свої відчуття, та, навряд чи, нажаханий тією новиною був тільки він. Якщо вам цікаво детально дізнатися про ставлення С. Кінга до жахів, то та книжка має назву «Танок смерті» (російською – "Пляска смерти". Наразі українського варіанту цієї книги я не зустрічав.).

Ще одним цікавим моментом в цій книзі було пояснення, чому в творах Стівена Кінга так багато кривавих сцен і вони так детально описуються. Візьміть, наприклад, якусь криваву аварію, коли починає збиратися натовп. Дехто починає плакати, дехто кривиться від огиди, дехто «охає» і «ахає». Причому мало хто з натовпу може допомогти постраждалим або зробити щось корисне, але всі як загіпнотизовані, стоять і дивляться на місце трагедії.

Особисто для себе я зробив висновок, що в своїй віртуальній реальності, в яку письменник – Кінг запрошує кожного свого читача, він «годує» нас жахами, тим самим, укріплюючи психологічну стійкість та витримку до неприємних подій в реальному житті.

Стівен КінгВ творах «короля жаху» можна знайти багато тем для обговорення. Причому погляди на одні теми в різних романах бувають діаметрально протилежними. Наприклад, якщо роман «Відродження» може стати нічним жахом для тих, хто вірить в життя після смерті, то в романі «Протистояння», окрім теми суспільства, яскраво присутня Божа сила та її антипод.

Суспільним можна назвати твір «Під куполом», де людей з невеличкого містечка, яке було відрізано від іншого світу куполом невідомого походження, можна порівняти з піддослідними щурами в клітці. Було цікаво спостерігати за розвитком подій в цьому щурячому королівстві.

Можливо роман «Протистояння» не такий вже жахливий, бо його дія відбувається наприкінці 80-х – початку 90-х років 20-го сторіччя. Але я уявив себе на місці американця тих часів, коли роман був актуальним, і зрозумів, що ті, хто його прочитав, могли бути реально нажаханими.

Якщо коротко, то з засекреченої американської державної установи відбувся витік вірусу, який знищив більше 98% населення Землі. Така собі Божа чистка людства або Апокаліпсис по-кінговськи. Вцілілі гуртуються в двох лагерях: одні на стороні «добра»,інші на стороні «зла».

Цікаво простежити як формується суспільство в обох лагерях, між якими відбувається протистояння. Якщо в тих, хто перебуває на стороні «добра», - через обговорення, створення комітетів, то в лагері «зла» володарює один деспот, панує сувора дисципліна, а за провину належить суворе покарання. Тобто лад в такому суспільстві забезпечує страх і покора перед володарем.

Нижче наведені фрази та цитати героїв роману, які, на мою думку, можуть змусити замислитися. Вірогідно, що герої роману «Протистояння» говорять фразами відомих філософів, соціологів, але від художнього забарвлення ефект від висловів буде тільки сильнішим.

«…Потрібно вірити лише собі, і хай царі цього світу вислужуються перед тими, хто їх обрав.»

«…Людина, яка кохається в грошах – покидьок, вартий лише ненависті. Людина, яка не вміє ними розпоряджатися – дурень. Ненавидіти його не варто, краще пожаліти.»

«…Соціальність – прокляття людського роду.»

«…Покажіть мені одного чоловіка чи одну жінку, і я покажу вам святого. Дайте двох, і вони закохаються. Дайте трьох, і вони утворять суспільство. Дайте чотирьох, і вони збудують піраміду. П‘ятьох – і один стане вигнанцем. Шістьох – і з‘явиться упередженість. Сімох – за сім років почнуться війни. Може людина зроблена за образом та подобою Господа, та людське суспільство наслідує його супротивника й завжди намагається повернутися назад.»

«…Хорошими люди бувають лише в дитинстві.»

«…Суспільство – наріжний камінь арки, яку ми звемо цивілізацією, і єдиний дієвий антидот злочинності.»

«…Прокляття і благословення людського роду – охота до товариства.»

«…Раціоналізм – це думка, що ми можемо щось зрозуміти, як влаштоване буття.»

«…Відкидання речей – то процес символічний, знаєте. Як талісман. Коли ви відмовляєтеся від речей, ви разом з ними й залишаєте тих інших, кого з цими речами символічно пов‘язуєте. Починаєте очищуватися. Скидаєте баласт.»

«…подумайте про себе як про акумулятор. Ми ж акумулятори. Мозок працює від хімічно утворюваного хімічного струму. Так само м‘язи працюють від маленьких розрядів, теж хімічних… Одне слово, сенс такий: усе, що ви робите, усе, що ви думаєте ,працює від тієї самої батареї. Як різні прибамбаси в машині.»

«…Дивитися телевізор, читати, розмовляти з друзями, ситно їсти…це все виснажує батарею. Нормальне життя – принаймні в тому вигляді, в якому воно було в західній цивілізації, - це все одно як водити машину з автоматичними вікнами, автоматичним гальмом, автоматичним сидінням і всілякими ще штучками. Але що більше примочок, то швидше розряджається батарея…»

«…Коли ви скидаєте баласт зі свого судна, ви ж і прибираєте все те лайно, яке у вас всередині плавало - …- Добавки. Домішки. Звичайно, від цього добре! Така клізма для всього тіла й духу.»

Фото з сайту StephenKing.com

Додано:   11.04.2018 23:36   |   Останнє оновлення: