Changer.com - Instant Exchanger

Обмен интернет валют

Політичні «страшилки»

В останні роки в українському інформаційному просторі з'явилося багато фраз, термінів, понять, які міцно вкоренилися у нашій свідомості. Послухавши, як українських політиків і чиновників, так і з «братньої» сусідньої країни, зрозумів, що чим більше буде інформації, що роз'яснює суть та різницю цих самих часто вживаних слів і фраз, тим менше буде маніпуляцій з боку «слуг народу».

У російських ЗМІ постійно стверджують, що владу в Україні захопили нацисти, фашисти чи, що до влади прийшла хунта. Лякають націоналістами і бЕндерівцями. Українські ж політики називають один одного популістами, а також, при першому зручному випадку, кожен кожного називає «п'ятою колоною Кремля».

Але перед тим як знайомитись з різними «страшилками» корисно буде знати відмінність між пропагандою і рекламою. Між пропагандою і рекламою є певні подібності, але є й істотні відмінності. У Вікіпедії є кілька визначень пропаганди, але всі вони мало чим відрізняються.

Пропаганду можна визначити як заздалегідь сплановане і навмисне поширення інформації, навмисно спотвореної, брехливої або полуправдивої, з метою маніпулювати аудиторією для якої вона призначена. Пропаганда є одним з основних засобів політичної маніпуляції.

Незважаючи на те, що слово «пропаганда» має негативний відтінок, з ним можуть бути пов'язані і позитивні моменти. Наприклад, пропаганда спорту і здорового способу життя.

Реклама являє собою інформацію про особу чи товар, призначену для формування думки споживача, а також підтримки інтересу до даної особи чи товару. Наприклад, продається кавун синього кольору за ціною 100 у.о. (формування думки споживача), при покупці 2 арбузов, третій – безкоштовно (підтримка інтересу).

Різниця між пропагандою і рекламою полягає в тому, що пропаганда – це нав'язлива інформація, призначена для маніпуляцій масовою свідомістю, а реклама – це інформація, в більшості своїй, для ознайомлення.

Нацизм і націоналізм​

На сайті thedifference.ru знайшов непогане порівняння цих понять.

Нацист – представник націонал-соціалістичного руху, який поділяє ідеологію партії. В основі політичних поглядів – расизм та крайній націоналізм, ідеї про перевагу одного народу над усіма іншими. У багатьох країнах світу ця ідеологія заборонена на законодавчому рівні, а її адепти можуть піддаватися кримінальному переслідуванню.

Націоналіст – представник ідеологічної течії, яка ставить інтереси одного народу над потреби держави та особистості, виокремлюючи себе на його тлі. Як правило, націоналізм з'являється на тлі боротьби за права етнічної групи і покликаний зберегти її ідентичність, цілісність, унікальність.

Різниця між нацистом і націоналістом

Нацист – це людина з обмеженими поглядами і думками. Він вважає, що лише одне походження дає людині право вважатися кращим і «чистіше» інших. Відповідно, нація може бути сформована тільки біологічним шляхом, і чим менше в ній домішок, тим краще. Націоналіст дотримується більш прагматичних поглядів. Його нація може бути сформована як етносом (українці), так і ідеологією (американці).

Нацист проповідує расову дискримінацію, аж до повного знищення неугодних йому народів. Націоналіст просто не хоче бачити на своїй батьківщині чужинців, ретельно оберігає свої межі, але не завжди готовий іти війною на чужі території.

Слід ще додати, що нацист – це агресор, мета якого – знищення, руйнування всього, що йому недовподоби. Націоналіст проповідує вірність і відданість своїй нації, політичну незалежність і роботу на благо власного народу, культурне і духовне зростання, об'єднання національної самосвідомості для практичного захисту умов життя нації, її території проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей.

Фашизм

Фашизм по своїй суті не сильно відрізняється від нацизму. Якщо головною політичною течією країни є фашизм, то на думку соціологів наступні явища в житті держави повинні бути головними. Отже, в державі при владі перебувають фашисти, якщо є:

  • Вождизм, визнання незаперечного і непогрішимого керівника (вождя) руху, партії, держави.
  • Тотальна влада партії (як наслідок вождизму): підпорядкування законодавчої і виконавчої, судової влади, управління силовими структурами, проникнення у всі сфери державного і культурного життя.
  • Культ фізичної сили і беззаперечного покори владі, залізна дисципліна, мілітаризація, постійна готовність до війни, показний аскетизм, самопожертву.
  • Заперечення ліберальних цінностей (парламентаризм, демократія, плюралізм, гуманізм...) Боротьба з будь-якими його проявами в політичному і суспільному житті.
  • Культ насильства, зведений в абсолют, нетерпимість, боротьба з інакомисленням, масові репресії.
  • Націоналізм, в самій крайній формі, що проповідує зверхність одного народу над іншими, расизм.
  • Прагнення до світового панування, як реалізація доктрини переваги вищої раси.

Популізм

Популізм - політика, що апелює до широких мас і обіцяє їм швидке і легке рішення гострих соціальних проблем.

Популістом можна назвати того, хто, використовуючи проблеми народних мас, шляхом обіцянок швидко і безболісно їх усунути, піднімає свій політичний рейтинг (наприклад, боротьба з корупцією, тарифна проблема, створення робочих місць).

Бандерівці

Складно визначити, що мали на увазі високопоставлені особи «дружньої» нам держави, коли в своїх виступах вживаючи слово «бЕндерівці», вони адресували його українській владі. Можливих визначень може бути, як мінімум, три:

1. Бендерівці – жителі міста Бендери, що мало пов'язана з Україною;

2. Бендерівці – послідовники Остапа Бендера, тобто шахраї, авантюристи, що також мало ймовірно.

3. Бендерівці – неправильна вимова слова «бандерівці». Це найбільш вірогідне визначення.

Бандерівці — назва членів Організації українських націоналістів (ОУН(б), яку очолював С. А. Бандера з 1940 по 1959 рік. Також назва українських націоналістів, які вважають себе послідовниками ОУН(б).

Хунта

Хунта — група військових, прийшла до влади насильницьким шляхом в результаті перевороту, і, як правило, здійснює диктаторське правління методами терору.

П'ята колона

Цей термін досить часто використовується провладними депутатами. Створюється враження, що вони вставляють вислів «п'ята колона» при будь-якому зручному випадку, лише б «очорнити» своїх політичних опонентів в очах виборців.

П'ята колона — найменування агентури генерала Франко, що діяла в Іспанській Республіці під час Громадянської війни в Іспанії 1936 – 1939 рр. Авторство терміна «п'ята колона» приписується іспанського генерала Еміліо Мола командовавшему армією франкістів в ході громадянської війни, на підставі свідоцтва мадридського журналіста газети Нью-Йорк Таймс " Вільяма Карні. Згідно Карні, наступаючи на Мадрид, Молу передав по радіо на початку жовтня 1936 року звернення до населення іспанської столиці, в якому заявив, що крім наявних у його розпорядженні чотирьох армійських колон він має ще п'ятою колоною в самому Мадриді, яка у вирішальний момент вдарить з тилу.

У політичній фразеології та журналістиці словосполучення активно вживається по відношенню до різних типів внутрішнього противника.

«П'ята колона» франкістів сіяла паніку, займалася саботажем, шпигунством і диверсіями.

Додано:   27.11.2016 21:47   |   Останнє оновлення: