Changer.com - Instant Exchanger

Обмен интернет валют

Українська міфологія

До написання циклу статей про українську міфології й про язичницьких богів, яким поклонялися наші предки мене спонукало почуття справедливості. Якщо про Зевса, Аполлона, Олімп, Одина, Локкі, Вальхаллу, Нептуна, Юпітера більшість українців знає якщо не з книжок, то з фільмів і ці міфічні персонажі і міфічні місця постійно на слуху, то чому про Перуна, Ярило, Числобога, Сварога, Дажбога так мало чути?

Міф в перекладі з грецької означає розповідь, переказ, казку про походження різного роду явищ до яких причетні надприродні істоти - боги, демони. І вони почали виникати, швидше за все, з тих пір, коли первісні люди почали спілкуватися між собою і пізнавати світ. Тобто те, що неможливо було пояснити, приписувалося «вищій силі», яка керувала цим незбагненним явищем, потім цій«силі» давали ім'я, і вона ставала божеством або демоном.

А оскільки таких незвичайних явищ як грім, блискавка і т. д. для первісних громад було багато, то поступово вони перетворювалися в систему вірувань, уявлень про будову світу і т. д. Напевно, в природі людини закладена тяга до пояснення, контролю і підпорядкування. Саме цими трьома функціями володіють міфи, як власне і будь-яка інша система навчання (наприклад, релігія). Це можна підтвердити на простому прикладі: чуючи грім або постійно спостерігаючи за сонцем стародавнім людям просто необхідно було пояснити ці явища, бо з цими явищами вони стикалися якщо не щодня, то досить часто. На наступному етапі це явище потрібно взяти під контроль, а оскільки явище було явно не їх рук, то значить це було зроблено кимось могутнім, так з'являлися боги – таким чином (нехай навіть непрямим) нез'ясовне явище бралося під контроль. Потім для задобрювання всемогутнього бога будувалися храми, капища, проводилися жертовні ритуали і т. д. Тобто відбувалося підпорядкування певної групи людей якійсь події (божеству чи демону).

Міфологія, за своєю суттю, – це збірка міфів, з характерним світоглядом для певного народу (наприклад, прояв небесних стихій, які приписувалися богам).

Через те, що в давній час ще не було інтернету, то передавалися міфи для майбутніх поколінь з уст в уста або за допомогою малюнків. А після появи писемності їх переписували для збереження. Так ці стародавні перекази і дісталися до наших днів.

Український світогляд являє собою свого роду блюдо з трьох інгредієнтів: міфологія, демонологія і християнство.

До міфології слід віднести обожнювання природних явищ, які згодом були класифіковані як діяння божі.

До демонології ставляться ті ж природні явища або ситуації, лише з протилежною оцінкою. Наприклад, коли трапляється незрозуміла ситуація, яка неприємна, то часто її називають «чортівнею».

Ну, а з приходом християнства, яке стало основною релігією, хоч і нав'язаної проти волі, язичницькі вірування, засновані на міфах, поступово стали витіснятися або замінюватися на християнські поняття. Наприклад, заміна богів на святих, заміна назв ритуальних свят. Таке насильницьке примушення до системи навчання і підміна понять призвели до того, що ми свідомо чи на підсвідомому рівні використовуємо три віри. Ми ходимо до церкви і віримо в Ісуса Христа, але в той же час продовжуємо молитися різним богам (богу удачі, футбольного бога і т. д.). Віримо в чортівню, вовкулаків, русалок, лісовиків, відьом, живих мерців, вампірів. А якщо нас спіймали на гарячому, то говоримо, що «біс поплутав». З цієї точки зору дуже добре описана ментальність українців в оповіданні Н. В. Гоголя «Вій».

Але незважаючи ні на нещадний Час, ні на фільтр християнської інквізиції, який не пропускав крізь себе практично нічого, вірування наших предків дійшли до наших днів через фольклор, народні традиції, казки.

І хочеться вірити, що в недалекому майбутньому на екрани телевізорів вийде блокбастер про те, що світ неодноразово будуть рятувати українці за допомогою Перуна, Велеса, Ярило, Мокоші, а не американці з грецькими та скандинавськими богами.

Додано:   03.10.2015 22:39   |   Останнє оновлення: